War /Вiйна/ Война. Харьков, я вернусь.
Hello. My name is Lana Zadorozhnaya. I am an architect and artist by profession.
I am from Kharkov, where I was born and lived before the start of this war. With the beginning of the war, I was filled with a desire to wait for the Victory in my native Kharkov, but I turned out to be weaker than I thought about myself before. And I fled from Kharkov to the UK. Today I am starting this blog dedicated to these invisible connections of people, energies that connect people with each other, or break some connections forever, change or not change our lives ...
(Привіт. Моє ім'я Лана Задорожна. За професією я архітектор і художниця. Я з Харкова, в якому я народилася і жила до початку цієї війни. З початком війни я була сповнена бажання дочекатися Перемоги у своєму рідному Харкові, але виявилася слабкішою, ніж я думала про себе до цього.І я бігла з Харкова до Великобританії.Сьогодні я починаю вести цей блог, присвячений цим невидимим зв'язкам людей, енергій, які пов'язують людей один з одним або розривають якісь зв'язки назавжди, змінюють або не змінюють наші життя. ..)
(Привет. Мое имя Лана Задорожная. По профессии я архитектор и художница. Я из Харькова, в котором я родилась и жила до начала этой войны. С началом войны я была преисполнена желания дождаться Победы в своем родном Харькове, но оказалась слабее , чем я думала о себе до этого. И я бежала из Харькова в Великобританию. Сегодня я начинаю вести этот блог , посвященный этим невидимым связям людей, энергий, которые связывают людей друг с другом или разрывают какие то связи навсегда, меняют или не меняют наши жизни....)
(Того страшного ранку 24 лютого 2022 року, коли я прокинулася на світанку від вибухів і брязкітного скла....і зрозуміла, що почалася Війна,.... я ще не знала про те, куди заведе мене Доля.)
(В то страшное утро 24 февраля 2022 года, когда я проснулась на рассвете от взрывов и дребезжащих стекол....и поняла, что началась Война,.... я еще не знала о том, куда заведет меня Судьба.)
***In the very first days, relatives from Saltovka moved to us, the eldest son of my husband from his first marriage, with his wife, with his half-brother ..In the early days there was no electricity, no bread, empty shelves in stores and this constant roar from explosions and bombings. The men made wooden shields that covered the windows from explosions. We started going out one by one for humanitarian aid.
(У перші ж дні до нас переїхали родичі з Салтівки, старший син мого чоловіка від першого шлюбу, з дружиною зі своїм зведеним братом... не було світла, не було хліба, порожні полиці в магазинах і цей постійний гуркіт від вибухів і бомбардувань (Чоловіки зробили дерев'яні щити, які закривали вікна від вибухів. Ми почали по одному виходити за гуманітарною допомогою.)
(У Харкові була комендантська година і одного зі страшних темних вечорів, під гул і свист градів, смерчів чи ще чогось, я лежала моя інститутська подруга Вікторія, яка на той час вже 30 років жила в Лондоні, надіслала мені фото. )
*** In the photo there was a house with a Ukrainian flag. In words, she said that some acquaintance of her husband, an Englishman on the outskirts of Oxford, hung a Ukrainian flag on his house. Further, he said that there is a British program to help Ukrainians fleeing the war "HOUSE FOR UKRAINIAN". The program was that England does not help refugees at the state level, but allows its citizens to help people in private, taking them from their homes for 6 months.
( На фото був якийсь будинок з українським прапором. На словах, Вікторія сказала, що якийсь знайомий її чоловіка, англієць, який проживає в передмісті Оксфорда, повісив на своєму будинку Український прапор. Далі він повідомив, що існує Британська програма допомоги українцям, які рятуються від війни "ДІМ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ" Програма полягала в тому, що Англія на державному рівні не допомагає біженцям, але дозволяє своїм громадянам допомогти людям приватним чином, взявши їх зі своїх будинків на 6 місяців.
(Людину, яку розмістив на своєму будинку Український прапор звали Тоні. У цей момент, як то раптово полегшало. Хтось, на іншому кінці Світу, волею Бога і Долі захотів допомогти мені." Я і моя дружина Сюзанн із задоволенням приймемо вас у нашому домі" -написав Тоні. І так, волею Долі 3 квітня 2022 року ми із сином виїхали з фронтового Харкова до Англії. )
*** On April 5, 2022, my son and I flew to London. Filled with Gratitude to God and my college friend Victoria, who helped me get out of the clutches of the war...
(5 квітня 2022 року ми з сином прилетіли до Лондона. Сповнена Подякою до Бога та моєї інститутської подруги Вікторії, яка допомогла вибратися мені з лап війни... Далі буде...)
Далі був Лондон і дім Віти у Річмонді, який дуже тепло зустрів нас. А ось Лондон не вразив. Розумом я розуміла, що повинна захоплюватися, повинен був бути драйв від того, що "...ура, я в Лондоні!..." Але, чомусь, нічого не захоплювало і нічого не вражало ... про яку я читала в моїй улюбленій Сазі про Форсайти...впадали в очі явні емігранти...і їх було дуже багато...хотілося просто сидіти в кімнатці, яку мені надали Віта та її чоловік і насолоджуватися тишею, без вибухів...
Далі буде...
*********************************************************************
***One day, while walking in the forest, in the vicinity of Checendon, next to a horse farm, we saw a small artificial pond with floating ducks and a sculpture of a horse.
***Одного разу, гуляючи у лісі , навколо Checendon, поряд з кінною фермою, ми побачили маленький штучний ставок з плаваючими качечками та скульптурою коня.
***Однажды, гуляя в лесу , в окрестностях Checendon, рядом с конной фермой, мы увидели маленький искусственный пруд с плавающими уточками и скульптурой лошади.
Я не належу до шанувальників скульптур, але це було щось особливе для мене. Кінь був, як живий, але вкритий мохом, з вухом, що відвалилося. Вона стояла в динаміці, ніби готова втекти.
Я не одразу побачила плиту на землі. На плиті написано Jack.
***What is this sculpture? What is this special horse that has a monument? Or is the owner of this horse named Jack buried here? How old is this sculpture? There were many questions and not a single answer ... And I decided to conduct my own investigation ...
Of course, the first thing I did was scour the internet. There are different versions online... Version 1. A monument to all the horses that suffered during the conflict in the Second World War ... it seemed unlikely, since England, as a state, would not spend money and put up a monument somewhere in the forest, in the countryside. The British are inherently "pontor cutters" .... and somewhere in the wilderness, on the outskirts of Oxford ... no, it seemed unlikely to me ... Version 2. "Monument to a random horse." What does random horse mean? England is full of horses and not every one of them is buried on the bank of a pond and a life-size sculptural monument is erected to her... Version 3 remained. Some wealthy man buried his horse here and erected a sculptural monument to it... I started pestering the locals with this question. To put it mildly, they were not interested. But I was given a book dedicated to this village. There was nothing about this in the book. And yet someone knew something about it. The monument turned out to be not as old as I imagined it, and the person who immortalized his beloved horse in stone is alive. He is a representative of an ancient family that once owned this entire village and the lands around. Somewhere here and still preserved is their family estate, which is fenced as a private area, which is looked after by a crowd of staff, and he lives in London. Yes, on his family lands, a man named Toby Grinbarry buried his beloved horse Jack a and erected such a tombstone for him ....***Что это за скульптура? Что это за особенная лошадь, которой поставили памятник? Или здесь похоронен хозяин этой лошади по имени Джек? Сколько лет этой скульптуре? Вопросов было много и ни одного ответа... И я решила провести свое собственное расследование...
Конечно же, первым делом я проштудировала интернет..
В интернете версии были разные....
Версия 1. Памятник всем лошадям, пострадавших во время конфликта во Второй Мировой Войне... казалось маловероятным, так как Англия , как государство не стало бы тратить деньги и ставить монумент где то в лесу, в сельской местности. Англичане по своей сути "понторезы"....и где то в глуши, в предместьях Оксфорда...нет, это показалось мне маловероятным...
Версия 2. " Памятник случайной лошади".
Что значит случайная лошадь? В Англии полно лошадей и далеко не каждую из них хоронят на берегу пруда и ставят ей скульптурный памятник в натуральную величину...
Оставалась Версия 3. Какой то состоятельный человек похоронил здесь свою лошадь и поставил ей скульптурный памятник...
Я начала приставать с этим вопросом к местным жителям. Им, мягко говоря, было неинтересно.
Но мне дали книгу, посвященную этой деревне. В книге ничего об этом не было.
И все таки кто то, что то об этом знал.
Памятник оказался не таким старинным, как я себе это представляла и человек, который увековечил своего любимого коня в камне жив . Он представитель древнего рода, который некогда владел всей этой деревней и землями вокруг. Где то здесь и до сих пор сохранилось их фамильное поместье, которое огорожено как приватная территория, за которым ухаживает толпа персонала, а сам он живет в Лондоне.
Да, на своих фамильных землях, человек по имени Toby Grinbarry похоронил своего любимого коня Jack a и поставил ему вот такой надгробный памятник....
І влаштував навколо цього місця прогулянкову інфраструктуру ... щоб Jack не сумував на самоті...
Це моє улюблене місце. Це не близько, але я часто, ближче до вечора ходжу до цього місця, кладу руку на його холодну кам'яну фігуру, вкриту мохом, і кажу йому: "Привіт, Jack"
Да, нужно вернуться обязательно! На праздование Дня Освобождения Харькова!
ReplyDelete